Дякуємо за довіру
Ми будемо надсилати Вам тільки найактуальнішу інформацію
Кількість номерів та гостей
Заїзд - виїзд
04 Mar - 06 Mar
Дорослі 18+ років
-
1
+
Діти до 6 років включно не тарифікуються. Діти від 7 років тарифікуються як дорослі.

Українські народні інструменти

У музичних творах міститься важлива частина культури кожного народу, відображається історія, традиції та світогляд людей. Українські народні музичні інструменти можна віднести до національних джерел, з яких б'є струмком унікальна творчість. Розглянемо докладніше старовинні інструменти, на яких грали наші пращури та продовжують грати сучасники.

Торбан

Старовинний музичний інструмент, що нагадує бандуру та німецьку теорбу. Набув популярності у вісімнадцятому столітті, проте вважався дорогим у виготовленні, до того ж вимагав складної техніки виконання. Торбаном користувалися переважно козацькі старшини та деякі інші заможні стани. 

На відміну від теорби, цей інструмент має додаткові струни, як у бандури. Для нього характерне прекрасне звучання, яке вміли цінувати багато історичних особистостей, зокрема Тарас Шевченко та гетьман Іван Мазепа. Оригінальні торбани залишилися тільки в музеях, та й ті в неробочому стані. Однак традиції повертаються й сьогодні українські музиканти потроху опановують гру на цьому чарівному інструменті.

Ліра

Стародавній щипковий український народний інструмент, історія якого сягає в глибину століть ще до нашої ери. У Європі він став популярним у десятому столітті, а в Україні починаючи з сімнадцятого. Українські виконавці грали на колісній лірі, конструкція якої нагадувала шарманку — з трьома струнами та невеликим дерев'яним колесом. Музикант крутив колесо й воно терлося об струни, витягуючи звуки, які складалися в мелодію. Щоб пом'якшити потужний монотонний звук інструмента, струни в певному місці обмотували вовняними або лляними волокнами.

Кобза

Струнно-щипковий інструмент у формі лютні або груші, який виник ще за часів Київської Русі. Особливої популярності він набув у шістнадцятому столітті за часів українського козацтва. Кожен українець бачив цей інструмент хоча б раз у житті — зображення козака Мамая ніколи не обходяться без кобзи.

Під час гри на кобзі музикант однією рукою перебирав струни, а іншою натискав на гриф. Музика акомпанувала епічним пісням — думам, у яких оспівувалися героїчні події та подвиги козаків. Кобзарі незмінно користувалися народною повагою, а кобза в результаті стала національним українським символом. 

Гудки

Попри асоціації, що виникають із трубою та сопілкою, гудок — це насправді струнний інструмент, схожий на скрипку. Його встановлювали вертикально на колінах і притискали до грудей. Інструмент складався з дерев'яного корпусу у формі груші та всього лише трьох натягнутих струн. А приємні мелодійні звуки можна було витягти за допомогою смичка.

Гудкові народні інструменти виготовлялися в чотирьох різних розмірах: окрім стандартного гудка був ще маленький гудочок і великі — гудище й гудило. Оригінальні старі музичні інструменти цього типу — велика рідкість. Їх залишилося до образливого мало, оскільки в сімнадцятому столітті церква оголосила їх «бісівськими» й почала завзято знищувати. Варто зазначити, що сучасна скрипка — це ніщо інше, як нащадок старовинного гудка.

Бандура

Багато вчених вважають, що бандура або як її ще називають — «українська арфа» стала ускладненим варіантом кобзи і у вісімнадцятому столітті практично витіснила останню. Бандура відрізняється від кобзи більшим розміром, подовженою шийкою та більшою кількістю струн. Музикування на бандурі нагадує гру на арфі: струни перебирають щипками за допомогою однієї або двох рук і не притискають до грифа. Завдяки мелодійному звучанню бандура досі популярна серед музикантів, а в програмах сучасних музичних шкіл представлений клас гри на бандурі.

Трембіта

Цей самобутній духовий гуцульський музичний інструмент має вигляд довгої труби, звуки якої чути на відстані до десяти кілометрів. Трембіта завдовжки вісім із половиною метрів вважається найдовшим інструментом у світі й навіть потрапила до Книги рекордів Гіннеса. Однак більшість гуцульських трембіт завдовжки сягає близько чотирьох метрів. За допомогою цього інструменту пастухи спілкувалися один з одним з далеких пагорбів, визначали час і навіть погоду (перед дощем і грозою звучання трембіти змінюється). 

Для виготовлення трембіти використовували серцевину дерева. За легендою це мала бути ялина, в яку вдарила блискавка: вважалося, що в такому разі саме небо наділило її звучанням. Після того як ялина повністю висихала під сонцем, з неї майстрували духовий інструмент.

Тулумбас

Ударний музичний інструмент, популярний у різних народів, зокрема й козаків Запорізької Січі. Тулумбас схожий на казан із натягнутою шкіряною або тканинною мембраною, по якій били дерев'яними битами для видобування звуку. Запорізькі козаки використовували інструмент у військових цілях — для подачі сигналів і залякування противника. У найбільший запорізький тулумбас одночасно могло бити до восьми осіб. Гуцули — навпаки, застосовували тулумбаси в мирному житті для надання музиці урочистості. 

Цимбали

Старовинний струнно-ударний інструмент, відомий з часів Еллади та популярний у багатьох країнах. В Україні цимбали з'явилися в шістнадцятому столітті, після чого жодне свято не обходилося без веселої музики цього інструменту. Цимбали складаються з трапецієподібної дерев'яної деки та натягнутих струн у кількості від шістнадцяти до тридцяти п'яти. Звуки витягувалися шляхом ударів по струнах маленькими паличками.

Сопілка

Духовий інструмент, український варіант флейти, який користувався величезною популярністю у пастухів і народних музикантів. Сопілку довжиною близько тридцяти-сорока сантиметрів майстрували з дерева, проробляючи від п'яти до восьми отворів. Під час гри отвори закривали пальцями для отримання конкретних нот. Сучасні інструменти мають десять отворів і часто використовуються музикантами та музичними колективами.

Козобас

Цікавий струнно-смичковий інструмент із низьким глухуватим звучанням. Перші подібні пристосування винахідливі селяни виготовляли зі звичайного відра, коромисла та дротяних струн, а як смичок використовували паличку. Незабаром інструмент перетворився, набув резонатора з барабана й різьблений гриф у вигляді голови кози. На козячу голову у вигляді капелюха кріпили металеву тарілочку, по якій можна було вдаряти смичком для додаткового дзвону.

Українські народні інструменти захоплюють унікальним мелодійним звучанням і сьогодні не менш актуальні, ніж століття тому. Їх часто залучають для виконання народної музики, а також у сучасних музичних творах, надаючи автентичності та неповторної української магії звучанню.

;